Вулиця, на якій я живу

2016-06-09

Так за що ми любимо свою вулицю? По ній не їздять тролейбуси і трамваї, дуже рідко з'являються машини, навесні вона квітне пелюстками дерев, тут живутьнаші сусіди і знайомі, ми тут народилися. Але це все не головне.

Найважливіше — тут минає наше дитинство. Тут ми робили свої перші кроки, вперше плакали, усміхалися, раділи, почувалися щасливими. На кожній діляночці цієї вулиці залишилися наші сліди, це історія нашого життя, за яким доглядала наша вулиця. Вулиця не в значенні «безпритульність», а в значенні «тьотя з добрими очима». Вона присвятила своє життя нам, нашому вихованню, адже завдяки їй ми є такими, якими є.

Після вчорашнього обговорення села ми перейшли на обговорення своєї вулиці, складали про неї вірші, малювали і провели конкурс " На кращого оповідача". Кожен з дітей так захопливо розповідав про свою вулицю, що дуже складно було визначити переможця.