Обережно грип!

Грип – наймасовіше захворювання людини, на яке щороку хворіє 0,5-1 млрд. людей. За даними офіційної статистики, в Україні щороку реєструється 4,5-5 млн. випадків захворювання на грип та ГРВІ серед дітей. Дорослі від епідемій страждають менше, оскільки вони вже неодноразово „зустрічались з вірусами”. Найбільш сприйнятливі до грипу діти, починаючи з другого півріччя життя (в першому півріччі вони захищені материнськими антитілами). Сприйнятливість підвищується також після 60 років: з віком втрачаються накопичені антитіла до вірусу грипу різної антигенної структури. Часто хворіють на грип медичні працівники, педагоги, працівники транспорту і торгівлі, які мають широке коло професійних контактів.
Серед груп населення першочергове значення в розповсюдженні інфекції займають діти шкільного віку. Значну роль відіграють і такі фактори, як: недотримання ізоляції хворого, поява якого в місцях скупчення людей – школі, транспорті, на роботі і т.д. – практично гарантує захворювання багатьох сприйнятливих осіб.

Порадник для дітей та батьків по запобіганню насилля в сім'ї та на вулиці

/Files/images/1 (2).jpg

/Files/images/2 (2).jpg

Права та обов’язки батьків і дітей

Поняття «дитина» («діти») вживається в двох значеннях. По-перше, це громадяни, які не досягли певного віку: правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). До досягнення нею 14 років дитина вважається малолітньою. У віці від 14 до 18 років дитина є неповнолітньою. По-друге, діти — це особи, які походять від інших осіб (своїх батьків) та є їхніми родичами першого ступеня по прямій нисхідній лінії (найближчий ступінь родства).

Взаємні права та обов’язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей від них, посвідченому у встановленому законом порядку. Таке посвідчення оформлюється: реєстрацією народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану за заявою будь-кого з батьків чи близьких, родичів, якщо дитина народжується у шлюбі; на основі добровільного визнання батьківства дитини батьком, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини; на основі встановлення батьківства судом, якщо батьки не перебувають у шлюбі, а батько заперечує батьківство.

Мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони (чи перебували раніше) у шлюбі та чи проживають разом з дитиною. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи були їхні батьки у шлюбі між собою.

Батьки зобов’язані передусім забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я та не пізніше одного місяця з дня народження дитини зареєструвати її народження в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Вони повинні визначити дитині прізвище, ім’я та по батькові. Прізвище дитини встановлюється за прізвищем батьків, а якщо прізвища батьків різні, то за їхньою згодою; за загальним правилом дитині може бути дано не більше двох імен.

На батьків покладається обов’язок виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Усі питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той з батьків, з яким проживає дитина, не вправі перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, у віці від 10 років — за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення 14 рокiв — нею самою.

Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей покладається на їх батьків, які діють без спеціальних на те повноважень. У разі одруження неповнолітні набувають дієздатності в повному обсязі і з моменту одруження здійснюють захист своїх прав самостійно.

Батьки зобов’язані поважати дитину. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї, звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а після досягнення 14 років — безпосередньо до суду.

Якщо мати чи батько неналежно виконують чи зловживають своїми батьківськими правами, вони можуть бути позбавлені цих прав. Позбавити батьківських прав може суд за наявності однієї з таких підстав: батьки не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами; вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд обов’язково перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, й постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Діти можуть мати майно на праві особистої приватної власності. Батьки не мають права на це майно, так само як і діти не мають права на майно батьків. Батьки управляють майном малолітньої дитини в її інтересах без спеціального на те повноваження. При цьому вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) також є власністю дитини.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею пов­ноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій або натуральній формі. Той з батьків, який відмовляється надавати утримання на неповнолітню дитину, може бути зобов’язаний судом до сплати аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальний стан дитини і платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Частка заробітку (доходу) матері чи батька, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом. Розмір алімен­тів для однієї дитини за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Батьки можуть укласти договір про сплату аліментів для дитини, в якому визначити розмір та строки виплати. Такий договір має бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.

Якщо діти після досягнення повноліття продовжують навчання i у зв’язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки зобов’язанi утримувати їх до досягнення 23 років, якщо вони в змозі надавати таку матеріальну допомогу. У разi припинення навчання припиняється й право на утримання.

Батьки, якщо вони спроможні, зобов’язанi утримувати і своїх повнолiтнiх непрацездатних дітей, якi потребують матерiальної допомоги.

Повнолітні працездатні діти зобов’язанi утримувати батьків, якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги.Окрім того, діти зобов’язанi брати участь у додаткових витратах на батькiв, спричинених важкою хворобою, iнвалiднiстю або немiчнiстю. Якщо ж мати або батько були позбавленi батькiвських прав, i цi права не були поновлені, або якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків, то на дітей не може бути покладений обов’язок щодо їх утримання.

Виховання без покарання


Покарання породжує страх. Ви можете так налякати дитину, що в результаті вона відразу ж перестане поводитися погано. Але це лише видимість того, що покарання принесло бажаний ефект.

Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітете, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривдниками. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому й забувати про свої домашні обов'язки. Цей перелік негативних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго.

Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх.

Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпроти, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, при яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє вдосконалюванню їх власних моральних принципів.

Коли ви караєте, дитя стає або надто поступливим, або занадто впертим, а найчастіше й мстивим. Він зосереджується на тім, щоб звести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.

Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитина учиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.

Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це заниження почуття власного достоїнства, або поведінка, продиктована почуттям страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якого ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитину недовірливою і спонукує приховувати свої помилки.

Чому ви вирішили покарати свого малюка? Задумайтеся, чи робите ви це зі зла, від образи, бажаючи помститися або почуваючи свою безпорадність? Потім зупиніться, заспокойтеся й спробуйте переосмислити вашу реакцію.


Запитаєте себе:
"Так чому ж насправді я хочу навчити свою дитину просто зараз?"

Пам'ятка для батьків «Як допомагати дитині в приготуванні домашніх завдань?»


— Посидьте зі своєю дитиною на перших порах виконання домашніх завдань. Тому, наскільки спокійними і упевненими будуть її перші кроки, залежать її майбутні шкільні успіхи.

— У вашої дитини не сформована звичка робити уроки? Формуйте у неї цю звичку спокійно, перетворіть ритуал початку виконання уроків у захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячі.

—- Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші і побажання школяреві перед початком виконання уроків.

— Вчіть виконувати уроки лише в цьому робочому куточку.

— Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця. Якщо їй важко це робити або вона втомилася, допоможіть їй.

— Якщо дитина у вашій присутності робить уроки, нехай сформулює вам, що вона повинна зробити. Це заспокоює дитину, знімає тривожність.

— Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте її лаяти. Те, що вам здається простим і зрозумілим, для неї поки здається таємничим і важким.

— Вчіть вашу дитину не відволікатися під час виконання уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте їй про час, відведений на виконання уроків.

— Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те, щоб вона писала чисто, без помарок, із дотриманням полів.

— Не примушуйте свою дитину багато разів переписувати домашнє завдання. Це підірве ваш авторитет і її інтерес до школи і навчання.

— Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно і звертатися до вас лише у разі потреби.

— Кожного разу, коли вам хочеться вилаяти свою дитину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в її віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.

— Навчіть її виконувати будь-яку справу у тому числі і домашні завдання із задоволенням, без злості і роздратування. Це збереже її і ваше здоров'я.

— Врешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя із кимось робити уроки, комусь допомагати дорослішати!

Як ставитися до оцінок дитини?




— Не сваріть свою дитину за погану оцінку, їй дуже хочеться бути у ваших очах хорошою. Якщо бути такою не виходить, дитина починає обманювати і вивертатися.

— Співчувайте своїй дитині, якщо вона довго працювала, хоча й результат її праці не високий. Поясніть їй, що більш важливі знання, які вона зможе набути в результаті щоденної, наполегливої праці.

— Не примушуйте свою дитину вимолювати собі оцінку наприкінці семестру заради вашого душевного спокою.

— Не вчіть свою дитину хитрувати, принижуватися і пристосовуватися заради позитивного результату у вигляді високої оцінки.

— Ніколи не висловлюйте сумнівів із приводу об'єктивності виставленої вашій дитині оцінки вголос. Є сумніви — йдіть у школу і спробуйте об'єктивно розібратися в ситуації.

— Не звинувачуйте безпричинно інших дорослих і дітей в проблемах власних дітей.

— Підтримуйте дитину в її, нехай не дуже значних, але перемогах над собою, над своєю лінню.

— Влаштовуйте свята з нагоди отримання відмінної оцінки. Хороше, як і погане, запам'ятовується дитиною надовго і його хочеться повторити. Нехай дитина отримує хорошу оцінку заради того, щоб її відзначили. Незабаром це стане звичкою.

Для покращення стосунків із дитиною





1. Уранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, — провини дитини у цьому немає.

4. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!», тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте вислову: «Якщо ти будеш добре вчитись, то...». Часом умови ставляться важкі — і тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий настрій. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день — і дитина повинна бути готова до нього. А до­помогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.


Який тип темпераменту Вашої дитини?


Поведінка і емоційні реакції дитини залежать, перш за все, від ТЕМПЕРАМЕНТУ. Тип темпераменту визначається генами, тобто є природженим. Ще в V столітті до н.е. Гіппократ виділив 4 типи темпераменту. Прояв того або іншого типу можна відмітити вже в ранньому дитинстві. Оскільки темперамент змінити не можна, дорослим потрібно знати його особливості, щоб краще розуміти свою дитину, ефективніше її виховувати і розвивати.
Якщо у мами і дитини темперамент схожий, вони швидше порозуміються, якщо ж темпераменти різко відрізняються (мама – холерик, малюк – флегматик), це веде до проблем в спілкуванні з дитиною, в її вихованні, тому що мама часто вимагає від дитини те, на що вона не здатна (бути лідером в спілкуванні з однолітками, бути розкутою, швидко одягатися і так далі).

У цьому випадку дорослому варто підстроїтися під дитину, враховувати її індивідуальні особливості, контролювати свої емоції, щоб не зародити у малюка комплекс неповноцінності.
У чистому вигляді темпераменти зустрічаються рідко, в основному вони "змішані": у людини виявляються риси сангвініка і флегматика, холерика і сангвініка; але все таки майже завжди переважає один тип.


Сангвінік


Дитину-сангвініка відрізняє виразна міміка, енергійна жестикуляція, швидка мова. Вона вертка і рухлива, сльози з'являються миттєво, але малюк швидко заспокоюється, не злопам'ятний. Може швидко перемикатися з одного заняття на інше, але якщо дитині цікаво – може займатися однією справою, не відволікаючись і не стомлюючись. Любить як рухомі ігри, так і спокійні. Дитина добра, не жадібна. Може бути неохайною, незібраною, розсіяною, але в спілкуванні приємна, любить фантазувати.
Переважаючий настрій – веселий, життєрадісний. Як і холерик, маленький сангвінік самостійний і наполегливий, проте ці якості виявляються тільки при зацікавленості дитини. Вам не вдасться змусити зробити свого малюка те, що він не захоче сам.
Дитина може стримувати прояв своїх відчуттів, тому спалахи гніву і агресії бувають у неї украй рідко. Вона швидше проігнорує Вашу вимогу і продовжить займатися своєю справою. Малюк схильний обдумувати свої дії і вчинки; легко звикає до нових обставин, пристосується до того, до чого ніхто не зможе пристосуватися; знаходить спільну мову з дітьми і дорослими; швидко засвоює правила поведінки, слухняний.
Сангвінік компромісний, це допомагає йому пережити життєві труднощі. Зазвичай швидко засипає, спить добре, прокидається з посмішкою. Засмучується рідко, легко підняти йому настрій. Такій дитині зазвичай призначено бути лідером серед інших (прагнення до лідерства виявляється вже в ранньому дитинстві), виконувати роль буфера між холериком і флегматиком.


Холерик



Маленький холерик не боїться труднощів, наполегливий в їх подоланні. Завжди знає, чого хоче, наполегливий, рішучий.
Якщо поставив перед собою мету, обов'язково її досягне (дістати Вашу улюблену вазу з полиці або збудувати башту з кубиків) При цьому проявить дивовижну винахідливість. Важко йде на компроміс, не прислухається до думки інших.
Надмірно самостійний, часто буває запальний і агресивний. У його поведінці багато що залежить від волі, яка дуже розвинена. Холерик енергійний, непосидючий, імпульсний; багато, голосно і швидко говорить; виразна міміка. Основний настій — життєрадісний, веселий, але швидко міняється; може бути нестриманий.
Легко шаленіє, але швидко заспокоюється, не злопам'ятний. У вчинках немає елементу обдумування, тому може бути небезпечним для самого себе і оточуючих людей. Нестриманість приводить до численних скарг вихователів в дитячому садку: малюк непосидючий, багато шумить, б'ється з дітьми, не дотримує правила поведінки, може нагрубіянити. З однолітками часто свариться, навіть б'ється, доводячи свою правоту силою, а не розумними доводами.
Любить грати в рухомі ігри, часто достатньо агресивні. Спить мало, прокидається рано; у їжі нерозбірливий, їсть "на льоту". При вихованні маленького холерика від Вас буде потрібна пильність, наполегливість, навіть строгість.
Прагніть передбачити дії дитини, якщо вони таять в собі небезпеку, необхідно зупинити малюка, пояснити йому, до чого може привести його вчинок. Удома повинні діяти чіткі закони поведінки (не дуже багато забороняйте), які повинні дотримуватися всіма. Зауваження, зроблені вчасно, надають стимулюючу дію. Такій дитині необхідний великий життєвий простір, корисні виїзди на природу, походи. Корисні заняття спортом, рухомий спосіб життя. Учіть дитину програвати, думати над своїми вчинками. Читайте книги і історії про героїчні вчинки, де воля і спокій творять дива. Лаяти, пояснювати неправоту краще, коли дитина заспокоїться. Не можна соромити її у присутності інших!



Меланхолік



Малюк-меланхолік малоактивний, рухи його слабкі, мова тиха і некваплива. У меланхоліка багатий внутрішній світ: коли він не грає, частіше буває задумливим, сумним.
Настрій коливається між пригніченим і спокійно-веселим. При цьому він дуже вразливий і хворобливо чутливий до дрібниць. Наприклад, кілька хвилин тому малюк захоплено малював, і ось вже гірко плаче.
Із-за чого? Може, малюнок не вийшов або олівець зламався. Малюкові неважко знайти привід для засмучення. Плаче часто, довго і гірко.
Насилу включається в ігри інших дітей, лякається чужих, але з тими, кого любить – добрий, м'який, довірливий. Такого малюка часто називають "маленьким дорослим" за його розсудливість і серйозність. Він не любить грати в рухомі ігри, розбірливий в їжі, швидко втомлюється, насилу перемикається на інший вид діяльності. Засипає пізно, але без особливих проблем, в ліжку любить роздумувати і фантазувати; вранці встає погано, в похмурому настрої. Любить тепло, не любить спорт, ігри змагань. Соромливість, нерішучість, боязкість частіше зустрічається саме у меланхоліків.
Під час адаптації до дитячого саду часто спостерігається регрес в розвитку (дитина "скачується" назад, забуває багато умінь і навиків). Зате їх чутливість, чуйність і доброта притягає до них друзів. При вихованні такої дитини головне – такт і терпіння. Він дуже поволі вчиться, тому що боїться нового, скрізь йому увижаються труднощі і небезпеки, при виникненні проблем відразу опускає руки. Замість того, щоб переживати, що малюк впаде з гори, Вам доведеться умовляти його залізти туди.
Меланхоліки зазвичай старанні, але не люблять привертати до себе уваги. Вони не публічні люди, відмовляються виступати на ранках, відповідати біля дошки. Будь-яке зауваження, погана оцінка приводять дитину у відчай. Тому вам доведеться постійно підтримувати самооцінку дитини, контролювати свої слова і емоції. Таку дитину привчайте до критики поступово, у жодному випадку не кричіть, говоріть спокійним голосом, наводьте докази, тут же хваліть малюка за інші досягнення або просто за старання. Утіште, якщо він заплакав, і запропонуєте свою допомогу.

Пам'ятаєте, що накопичення проблем, грубе звернення неприйнятні для Вашої дитини, від цього вона може навіть захворіти. У малюка в сім'ї повинна бути людина (мама, тато, бабуся або домашня тварина), якій він міг би повністю довіритися, постійно отримувати від нього тепло і увагу.


Флегматик



Малюк-флегматик не схильний до бурхливого виразу своїх почуттів. Повільний мовчун, спокійний. Його міміка і жести стримані, маловиразні, мова повільна, спокійна. Завжди незворушний, добре володіє собою, як правило, слухняний. Таку дитину важко засмутити або розсмішити.
Малюк рухається мало, може цілий день просидіти наодинці, граючи з улюбленою машинкою. Не варто його турбувати, він навряд чи погодиться на пропозицію поговорити або пограти в іншу гру.
У флегматика декілька улюблених іграшок, він мало фантазує, грає в спокійні ігри, мало рухається. Їсть багато, не вередливий. Неохоче сходиться з новими людьми, це слід враховувати, коли починаєте відвідувати дитячий садок або просите поздороватися з тіткою на вулиці. Він також негативно реагує на порушення прийнятих в сім'ї правил поведінки, на ситуації, що вимагають негайного рішення.
Якщо Ви збираєтеся йти гуляти, заздалегідь попередьте дитину, будьте готові до того, що вона почне поволі одягатися, тому квапити марно, краще виділіть більше часу. Взагалі, дитина-флегматик все робить поволі, у тому числі і вчиться. Він не меткий, насилу освоює нове і перемикається з одного заняття на інше.
В той же час він дуже наполегливий, енергійний, навіть упертий, може довгий час працювати не стомлюючись. Головне – не обмежувати дитину в часі, не квапити. Флегматик ретельно складає іграшки, одяг, любить порядок і добротність у всьому: п'є тільки зі своєї чашки, їсть тільки своєю ложкою, в садку грає тільки своєю іграшкою. Якщо щось не так, може добиватися свого з енергійністю холерика.
Самостійні рішення приймає важко, спокійно віддає право вибору іншому. Добре розвинена довготривала пам'ять, тобто довго пам'ятає вивчені вірші, пісеньки, нове учить довго і насилу. Діти вважають його нудним, але із задоволенням грають з флегматиком в традиційні ролеві ігри (лікар, дочки-матері) Батькам корисно розвивати творчу фантазію (творіть разом, складайте), вітаються заняття вишиванням, музикою, ліпленням, малюванням.
Не дуже рано відправляйте спати на ніч, не давайте пересипати вдень, хай дитина більше рухається. Загартовуйте, не давайте багато солодкого.







Кiлькiсть переглядiв: 80

Коментарi